Арлінгтонський національний цвинтар

Арлінгтонське кладовище: символ військової доблесті і примирення

У кожної країни, яка пережила внутрішні конфлікти, революції і війни, є пам’ятні скорботні місця, де поховані жертви таких конфліктів. Тут зустрічаються людська пам’ять і історія, тут нащадки згадують про своїх загиблих предків. У США, великої країни з непростою історією, також є подібні місця. Мабуть, головне з них-відоме не тільки в Америці Арлінгтонське національне кладовище (Arlington National Cemetery).

Арлінгтонське кладовище-народжене громадянською війною

Арлінгтонське кладовище розташоване в штаті Віргінія, але тільки річка Потомак відокремлює його від Вашингтона – столиці США. Сюди можна приїхати, навіть сівши в столичне метро, а можна і прийти пішки від Меморіалу Лінкольна, по так званому «мосту примирення». На це незвичайне кладовище щорічно приїжджають десятки тисяч американців, туристів з усього світу, і навіть керівники країни регулярно бувають на його території.

історія кладовища починається в XIX столітті, коли в Америці розгорілася Громадянська війна Півдня і півночі, війна за скасування рабства. Вона залишила глибокий слід у розвитку країни, подарувала її історії багатьох непересічних особистостей. Одним з них був генерал Роберт Лі, який не розділяв “рабовласницьких” поглядів жителів півдня, служив спочатку в армії Півночі, але не захотів воювати проти рідної Віргінії. У підсумку генерал опинився в лавах армії конфедератів (південців), і незабаром навіть очолив її.

Сіверяни вважали генерала зрадником, гідним усілякого покарання. Зокрема, вирішено було вилучити його маєток в Арлінгтоні, неподалік від Вашингтона. А щоб опальний Лі вже ніколи не захотів тут жити, сіверяни на його землі почали масово ховати полеглих у боях солдатів. Розрахунок був простий: якщо навіть маєток якимось чином повернеться до Роберта Лі, він вже не наважиться проводити тут свої дні.

Рішення, прийняті під час воєн і революцій, рідко бувають схвалені буквою закону. Так сталося і цього разу. Після закінчення війни генерал, за допомогою Верховного Суду, повернув собі маєток і землі, але на той час тут вже були могили тисяч солдатів. І Роберт Лі продав знову знайдене маєток федеральній владі. Так Арлінгтонське кладовище стало одним з національних надбань США.

Від невідомого солдата до Президента

Сучасне Арлінгтонське кладовище займає площу без малого 3 км2. З часу перших поховань в 1865 році, тут зрадили землі вже близько 400 тис.чоловік. Кладовище називають військовим, саме таким воно починалося. До наших днів тут, дійсно, ховають переважно людей військових, або їх близьких родичів.

Втім, перелік “мешканців” кладовища з часом трохи розширився. Тепер на цьому місці дозволено ховати колишніх президентів і голів Верховного Суду, а також осіб, нагороджених деякими важливими державними нагородами (суворий перелік нагород затверджений).

Місцевість, віддана під поховання, досить горбиста. Проте, могили влаштовані так, що з будь-якої точки кладовища вони виглядають строгими рівними лініями. Надгробні плити майже всі однакові, це невеликі камені з білого мармуру з мінімумом інформації. Винятком є поховання часів Громадянської війни, коли на могилах встановлювали різноманітні пам’ятники.

На одному із зелених пагорбів кладовища знаходиться красива будівля з білими колонами. Це особняк самого Роберта Лі, прекрасно збережений. Всередині будинку зараз працює невеликий музей і Меморіал генерала, куди можна прийти на екскурсію.

Але найвідоміша будівля на території кладовища – біломраморний Меморіал у вигляді величезного амфітеатру. Тут, в День ветеранів, проводяться меморіальні служби, в яких бере участь чинний Президент країни. На Меморіалі завжди багато туристів, як втім, і на всій території кладовища. На подив, ведуть вони себе тихо, навіть шкільні групи незвично мовчазні.

До амфітеатру Меморіалу примикають з півдня надгробки могил Невідомому солдату. Всього їх чотири: двох Світових воєн, а також корейської та В’єтнамської кампаній. Біля могил Невідомому солдату постійно знаходиться вартовий.

Пам’ятки арлінгтонського кладовища

Крім особняка генерала Лі і Меморіалу з невідомим солдатом, туристи, які приїжджають сюди, відвідують зазвичай могилу Президента Кеннеді, на якій горить Вічний вогонь. Поруч з ним поховані дружина Жаклін і двоє його братів. Крім Роберта Кеннеді, на пагорбах Арлінгтона спочиває ще один американський президент, Вільям Тафт.

Відвідують туристи також могили кількох астронавтів з космічних човників» Челленджер «і»Колабрія”. Не обділені увагою останні притулки відомого полярного дослідника Роберта Піррі, музиканта Гленна Міллера і боксера Джо Луїса. Примітно, що насправді, могила Гленна Міллерасимволічна, бо він, імовірно, загинув при виконанні бойового завдання в 1944 році над Ла-Маншем, і тіло знайдено не було. Тим не менш, вдячні американці «поховали» свого кумира в такому славному місці, в знак нескінченної поваги.

Широкими доріжками арлінгтонського кладовища їздять невеликі електромобілі, ними можна скористатися для пересування по його немаленькій території. Поховання тут все ще тривають, по два-три десятки на день. Церемонія поховання досить пишна, покійного в красивій кареті везе шістка коней.

Тут поховані абсолютно різні люди. Іноді вони були найлютішими ворогами в реальному житті, іноді обожнювали один одного. Ці люди займалися часом абсолютно різними справами. Але всі вони, без винятку, зробили багато для зміцнення своєї країни і її слави. Можливо, тому і їдуть сюди відвідувачі, щоб краще зрозуміти: кожен по-різному може бачити шляхи розвитку своєї країни, і по-різному їй служити. Але всі повинні любити Америку так, як любили її люди, що лежать під білим мармуром на зелених пагорбах Арлінгтона.