Чудове явище кам’яних зростаючих хрестів в Турові

Фото з відкритих джерел

Місто турів є одним з найбільш старовинних міст Білорусі.

Згідно з переказами, в X столітті, після введення християнства по річках Дніпро і Прип’ять, проти течії припливли кам’яні хрести, відправлені з в турів з Києва. Всього хрестів було десять, за деякими даними дванадцять. Місцеві жителі виловили хрести і вода в ту ж мить стала криваво багряною.

Фото з відкритих джерел

У всі часи місцеві жителі шанували хрести кам’яні як святиню. Сумнівів, що хрести доставлені з далека, немає, так як в турівських землях за властивістю грунту немає жодного каменю, а якщо і трапляються, то зовсім іншого складу.

У 1930 році XX століття, за часів гонінь на віру в Бога, за наказом радянської влади, всі хрести були втоплені. Але в 1937 році, чотири Хрести з них спливли в різних місцях, в різний час.

У ті часи місцева влада розбити їх на дрібні частини і в такому вигляді втопити, населення, побоявшись кари Божої, за знущання над святинею, віднесли хрести до храму і сховали їх в кущах біля фундаменту.

Коли гоніння на церкву приутихло, хрести поставили в храмі Всіх Святих, який, на подив, за цей час не був закритий владою для проведення там богослужінь.

У 2010 році один з хрестів був перенесений на територію нового споруджуваного собору на честь Святителів Кирила і Лаврентія Туровських.

Фото з відкритих джерел

Ще один хрест сплив біля села Погост Житковицького району. Люди не побоялися гніву влади і встановили його, але за указом правління сільської ради він був назад втоплений. Через деякий час хрест з’явився на тому ж самому місці, де і стояв. Двічі його топили, а він все одно був. Коли ж хрест з’явився на своєму місці втретє, його забрали і відвезли на дослідження в Гомель.

Незабаром люди брали участь у вилученні Хреста дійсно стали хворіти і вмирати. І тоді хрест повернули назад, а на місці його встановлення, була побудована дерев’яна каплиця. Пізніше, на місці каплиці був побудований храм на честь Воздвиження Хреста Господнього, де донині і знаходиться цей хрест.

Фото з відкритих джерел

Явище дива припливли по воді кам’яних хрестів за радянськими законами не підлягало оголошенню привселюдно, свідкам і учасникам набуття хрестів була оголошена нагорода за мовчання. Їм видавали продуктові пайки-вино, цукор, крупи, хліб, масло. А за поширення чуток про диво погрожували засланням і в’язницею. Але в таємниці цей факт зберегти не вдалося, народний поголос рознесла новина зі швидкістю світла ще до Указу місцевої влади і про диво знали всі.

Про четвертий хрест і місце його перебування стало відомо від селянина Івана за його розповіддю, також записаному місцевими жителями. Хрест весь в тіні, біля Борисо-Глібського уділу він виявив пливе по воді. Іван подумав, що хрест змило водою з могили і він дерев’яний, але коли став піднімати, він виявивсякам’яним і мало не перевернув човен. Це було явним дивом! У ті часи оголосити про таке він не міг. Наляканий, боячись покарання, Іван сховав хрест, закопавши його глибоко в землю недалеко від церкви на Борисо-Глібському кладовищі. Саме цей хрест і став тут рости.

Перші ознаки зростання Хреста з’явилися приблизно в 1956 році. Тоді з землі з’явилася тільки невелика його верхня частина. Це явище помітили люди доглядають за могилами, біля яких хрест почав рости. Але ніхто тоді не надав цьому особливого значення, так як хрест виглядав як частина невеликого каменю вийшов із землі.

У 1982 році хрест вийшов на 2,5 см.вже до 1997 року у нього була видна верхівка і частина правого крильця. У 2001 році вийшло і ліве крильце. У цьому ж році, взимку, при температурі 5-15 градусів нижче нуля в радіусі 3,5 метрів розтанув весь сніг і стояли калюжі, а хрест був явно теплим. Це явище тривало близько 10 днів і потім зникло. Деякі ще оповідають і про три світяться стовпах виходять із землі біля хреста і спрямованих в небо. Стовпи сяяли близько декількох хвилин, тому свідків цього явища небагато.

Фото з відкритих джерел

Пізніше, хрест став не тільки виходити з землі, а й рости вшир. У 2004 році ширина Хреста становила 28 сантиметрів, в 2007 – 34, в 2009 – до 35,5 сантиметрів. З цієї причини хрест і називають зростаючим.

Після 2009 року хрест рости вшир перестав, і тепер тільки поступово виходить із землі.

Фото з відкритих джерел

У 2008 році, в центральній частині Борисо-Глібського кладовища почав виходити ще один хрест, про який в переказі не сказано. Вийшов він вже на 17 сантиметрів.

Фото з відкритих джерел

На відміну від зростаючого Хреста, цей хрест вважається вихідним. Він виходить біля фундаменту стародавнього монастирського храму, під могильною огорожею (яку пізніше довелося зрізати, так як хрест став в неї впиратися). Ніякі чудодійні властивості йому не приписуються, але віруючі люди прикладаються і до цього хреста, так як вірять, що хрести на цій землі ростуть на славу Божу.

Борисо-Глібський монастир (нині кладовище) став місцем паломництва.

Фото з відкритих джерел

До зростаючого Хреста приходять люди, віруючі в його чудодійну силу. Сюди приїжджають не тільки з усієї Білорусі, сусідніх країн, а й далекого зарубіжжя з метою зцілення від різних недуг, так як народний поголос говорить: “Туровський "зростаючий " хрест " зцілює! Якщо зібрати всі дивовижні випадки зцілення, які відбулися біля хреста, то вийде велика книга.