Народний путівник по світу сімейної магії

У залах музею Тараса Шевченка відкрилася, без перебільшення, сама магічна виставка сезону. Присвячена вона сенсам, закодованим в одязі, які ми і вирушили дізнаватися.

Знання ці були«вимкнені » у кількох поколінь. Тепер в цьому і не розібратися без Хранителів фондів з Національного музею народної архітектури та побуту Пирогово — співорганізаторів виставки «Берегиня». Наша подяка за розповідь і за весільні обрядові пісні — Оксані Гордієць, науковому співробітнику виставкового відділу музею народної архітектури та побуту.

Чим відрізняється святкова сорочка від весільної?

Найкраща сорочка — Весільна. Але ми не можемо їх побачити. І не тільки в минулому столітті тут справа, а в Правді життя. Найчастіше, з волі жінки, коли приходив термін, її ховали в тій сорочці, в якій вона виходила заміж, яку вона і вишивала. Якщо ж святкових сорочок було кілька, вони залишалися в родині.

Весільне вбрання прагнули зробити максимально захищеним, тому що наречена на власному весіллі була вразлива для всіх злих сил. Вона вже позбулася захисту берегині свого роду, але ще не отримала захист роду чоловіка. Звідси — прагнення закутатися, нав’язати більше вузлів на одязі. Кожен вузлик — оберіг, навіть тканину спеціально вибирали вузлувату, звідси ж — найпотужніші сакральні вишиті візерунки.

Прикраси теж служили додатковим захистом. Батько міг продати двох волів, щоб купити доньці на весілля низьку коралових бус в сім ниток, і це реальна сімейна історія пані Олени, наукового співробітника музею народної архітектури та побуту.

Коли перед виставкою співробітники розвішували фотографії в залах, то сперечалися, скільки років жінці на наступному фото. Відповідь, до якої вони прийшли спільно, — приблизно 35. З них сімейного стажу — в середньому 18. Тут все зрозуміло без слів.

Натрудженими руками (а інших і не було) не прийнято було торкатися миски зі святою кутею або глечика зі святою водою. Їх, як і хліб, подавали через тканину, і це пояснює присутність фартуха в святковому жіночому вбранні.

Побут і буття не поділялися ні в одній селянській хаті — і всю родову магію творила жінка. Ця магія була буквально у всьому. Наприклад, сорочку в Центральній Україні купити було не можна, таке навіть нікому не спало б на думку. Жінки створювали їх для всієї родини самі, від початку до кінця, від вирощування льону і до вишивки.

Богданівські яблука. У Богданівці Катерину Білокур називали» ледащо«,»мазилка”. Коли прийшло запізніле визнання…

Дівчині перед заміжжям потрібно було вміти виконувати не менше п’ятдесяти видів робіт по господарству, знати сотні обрядових пісень, наповнити скриню приданим — тими ж сорочками і рушниками, що означало знання символів і законів. Мало значення навіть напрямок стібка. Можна було вишити сорочку на долю, а можна було, через незнання, долю і «закрити»…

У народному костюмі все до речі, все своєму на місці, все обереговое: де закінчується одяг і починається тіло, обов’язково повинна бути захист — вишивка. А візерунки на рукавах — послання світу, побажання родючості і продовження роду.

І ось розгадуємо ми сьогодні смисли сакральних візерунків. Ромб —це зерно, кинуте в землю, а ромб з « ріжками» — зерно вже проросле. Зерно по суті своїй — згорнута всесвіт, з нього народжується колос з десятками нових зерен, і це, як каже наш провідник і перекладач Оксана Гордієць, символізує «безсмертя в багатосуцвітті й багатонасінні прийдешніх поколінь». У кожній селянській хаті знали, що в світі все влаштовано правильно, знали про нескінченність і невпинність життя і про те, що ніщо живе нізвідки не береться і нікуди не дівається — воно вічно.

І це відчуття цілісності навколишнього “Всесвіту” — і відчуття себе його частиною — так чітко читається в народному костюмі! Вінок або хустку — це сонце. Спадаючі стрічки, як і «кривульки», не випадково вишиті на грудях, — це Небесна волога, тобто дощ. Який повинен пролитися на землю, щоб проросло зерно. А назустріч дощу, з хаосу і Світового океану колишуться спідниць, виростає і тягнеться до неба всіма своїми наївними листочками і квіточками дерево життя. Так просто. Просто космос.

Гелена Завадська

Виставка триватиме до 25 серпня. Адреса — Київ, бульвар Тараса Шевченка, 12. Можна простежити перетворення традиційних народних мотивів в бренд — представлена також сучасний одяг від відомих дизайнерів: Telizhenko, Reny M, Yuliya Magdych, My Sleeping Gypsy, в тому числі вечірні вбрання для сімей шейхів від українського дизайнера, який співпрацює з Zuhair Murad.