Шанси на отримання туристичної візи в США

Як проходить Співбесіда в посольстві США на отримання неімміграційної візи»В1/В2 ”

Ви заповнили анкету DS-160 і перебуваєте на етапі підготовки до інтерв’ю? Тоді у вас, безсумнівно, виникають питання такого порядку: яка процедура проходження співбесіди, форма одягу, особисті речі, які дозволяється мати при собі, якою мовою буде проходити інтерв’ю і, звичайно ж, які питання задасть консул?

На ці та інші питання я постараюся відповісти виходячи з особистого досвіду.

Співбесіда на отримання туристичної візи ми з дружиною проходили в Києві в липні 2015 року. Суттєво співбесіди в українському та російських посольствах не відрізняються.

Будівля посольства США в Києві знаходиться за адресою вул.Ігоря Сікорського, 4 (колишня вулиця танкова). Не киянам Знайти посольство дуже просто-потрібно доїхати до станції метро “Берестейська” і вийти в напрямку вулиць Дегтярівська і табірна. Пройшовши хвилин 10 вгору по вулиці табірна, звертаємо в парк, і проходимо уздовж огорожі житлового масиву «Зелений острів» і через 300 метрів потрапляємо на вулицю Сікорського. Доглянутий газон і ідеальне асфальтне покриття біля території посольства вкажуть на те, що ваш маршрут вірний.  

При заповненні анкети ми врахували безліч відгуків щодо часу, на який потрібно призначати співбесіду, тому записалися на 8-00. На місце ми прибули о 7:40 і перша група людей з 15 осіб (призначений час 8: 00) вже проходила процедуру пред’явлення закордонних паспортів працівникам посольства. Підійшовши до черги, ми запитали хто останній на 8:00, після чого приєдналися до першої групи. Всього очікують було вже близько 70-ти чоловік.

У будівлю посольства з сумками вас не пустять, заздалегідь продумайте цей момент. З собою можна мати тільки прозору папку з документами, і трохи особистих речей, які зможуть поміститися у ваші кишені: ключі, гроші, телефон, і інші дрібні предмети. Якщо з яких-небудь причин ви не встигли цього зробити, залишити на час свої речі можна в автомобілях-камерах зберігання, які розміщуються в 20 метрах від посольства. Хоча які там даються гарантії на збереження речей, для мене не ясно. З собою речі ми не брали, тому вартістю послуг зберігання не цікавилися.

При вході в будівлю посольства ви пред’являєте працівникові свій закордонний паспорт і запрошення на співбесіду. Він в свою чергу сканує штрих-код із запрошення і кріпить наклейку з новим штрих-кодом на обкладинку вашого паспорта. Далі вас впускають в будівлю, і ви потрапляєте в пункт пропуску. У виданий контейнер (20х10х10) ви кладете вимкнений телефон і інші речі наявні при собі. Цей контейнер і вашу папку з документами пропускають через сканер. Ви ж проходите через металошукач і охорону. Ключі і папку мені повернули, замість телефону надали номерок, який при виході я обміняв назад на телефон.

Через внутрішній дворик ви проходите до будівлі посольства, де і буде проходити співбесіду. У порядку черги проходите першу процедуру реєстрації. Два працівники посольства (українці) сканують наклеєний штрих-код і вносять дані в комп’ютер. Нам питань не поставили, але у дівчини стоїть перед нами поцікавилися,чи є у неї знайомі в США? Наміри співробітників посольства щось з’ясувати на цьому етапі, мені не ясні. Пройшовши процедуру реєстрації і знову металошукач, Ви отримаєте номерок, який, так само як і штрих-код, клеїться на обкладинку вашого паспорта. Проходьте в зал очікування.

Тут черга розходитися в два крила: зліва – на неімміграційну візу, праворуч на імміграційну.

Співробітник в залі вказує напрямок до вікна, де проходить перший етап сканування відбитків пальців. Цю процедуру проводив український офіцер. Ви надасте йому паспорт, а потім, по черзі, прикладіть до монітора сканера пальці лівої руки, потім правої, потім два великих пальця (порядок прикладання рук вказано на схемі біля сканера).

Потім ви проходите в зал очікування, сідаєте на вільний стілець, і очікуєте, коли на електронному табло висвітитися ваш номерок (який наклеєний на паспорті), а навпроти нього номер вікна. Всього вікон було 7, під №19 і №20 проходила процедура з відбитками пальців, у вікнах №№21-25 – інтерв’ю.

Коли загоряється ваш номерок, ви підходите до зазначеного вікна і повторюєте процедуру сканування відбитків пальців вже у американського офіцера. Привітна дівчина звернутися до вас російською мовою з акцентом: «Здрастуйте, ваші паспорти, будь ласка». Питань не задає, після сканування вказує на місця очікування в залі.

Весь процес від входу в посольство до завершення всіх етапів сканування проходить дуже швидко, хвилин 10. І тут починається самий хвилюючий етап-очікування співбесіди. Ви сідаєте і спостерігаєте, як наповнюється зал бажаючими отримати заповітну візу. І ось через півгодини в залі перебувало близько сотні людей. Забавно, що відомий український політик так само, як і всі, чекав своєї черги-ось вам один із прикладів американського рівноправності.

Мабуть, саме час розповісти, в якій формі одягу приходили люди на співбесіду. Заздалегідь прочитавши відгуки по проходженню інтерв’ю, я зробив висновок, що одяг не повинна бути занадто офіційною, тому що ми претендуємо отримати туристичну візу. Краще одягнутися в улюбленому стилі американців – «кежуал». Одяг повинен бути зручним і неяскравим. Але в той же час ваш зовнішній вигляд повиненвідповідати тому місцю, де ви знаходитесь, а це все-таки посольство, а не місце відпочинку. В основному всі присутні так і виглядали. Сумніваюся, що офіцер зможе оцінювати ваш зовнішній вигляд, адже він знаходитися за склом, а поле його огляду – на рівні ваших грудей. Але при цьому не варто одягати сонячні окуляри на голову, а дівчатам наносити яскравий макіяж і занадто відкрите декольте.

Вибір мови, якою проходитиме Співбесіда, залежить від вас (за винятком студентів, які їдуть за програмою «Work and Travel»). Якщо ви привітаєте консула англійською, значить все ваше інтерв’ю буде проходити на його рідній мові. Тому подумайте, чи варто використовувати англійську новачкам – вам не тільки буде складно зрозуміти офіцера, але так само вірно дати відповідь. Всі консули чудово володіють російською та українською мовами.  

Приймати заявників офіцери почали о 8: 30. Номерок у нас був 10-ий, а вікон 5. Тому нам довго чекати не довелося. Все проходить дуже швидко. Ось загорівся номер один, потім другий, третій, четвертий.

Ми сиділи недалеко від віконець, тому було чутно, як проходить Співбесіда. Студентка з номером один підходить до вікна, спілкується з офіцером англійською, розповідає, чим планує займатися в штатах, консул їй задає масу питань, через лічені хвилини дівчина повертається з відмовою. Сім’я з трьох осіб тримаєв руках бажаний Бірюзовий аркуш паперу, відповівши на пару-трійку питань про свою подорож. Дівчині, яка раніше працювала за програмою “Work and Travel” офіціанткою теж отримує відмову. Та вже, статистика не з кращих. Загоряється наш десятий номер, підходимо до вікна, подаємо паспорта. Діалог в кілька фраз можна процитувати:

– Здрастуйте! – звертається до нас офіцер. Ми вітаємося.

– мета вашої поїздки?

– Туризм.

– у вас є родичі в США?

– Так, У мене є родич, троюрідний брат, він проживає в Нью-Йорку (це теж зазначено в анкеті) – розповідаю я.

– ви одружені?

– так.

– у вас є діти?

– ні.

– Де ви працюєте? – звертається до мене. Відповідати. Звертається тепер до дружини, вона відповідає (все це так само зазначено в наших анкетах).

– У яких країнах ви були за останні п’ять років? – продовжує він. Я перераховую-ОАЕ, країни ЄС (хоча Шенгену у нас два, під час поїздок побували в багатьох столицях).

– В Європу ви літали на літаку?

– Ні, ми подорожували автотранспортом.

Потім консул з хвилину щось набирає в своєму комп’ютері. Хвилина очікування і невідання, здається, тривала вічність. Офіцер піднімає очі і каже:

– На жаль, сьогодні я не можу дати вам візу. Причина вказана в цьому листі – і віддає паспорта з листом.

– Спасибі, до побачення-говоримо ми, і проходимо навколо очікує свого вироку аудиторії з такими ж переляканими, але повними надії очима.

Виходимо із залу, через внутрішній двір, проходимо в зал пропускного пункту, забираємо телефон і виходимо за територію посольства. Читаємо текст листа-відмови (форма № 164). Природно, точна причина відмови не вказана, все описано поверхнево. Якщо коротко, ми не змогли довести свою прихильність до Батьківщини.

Не один з підготовлених нами документів-право власності на квартиру, машину, роздруківка з банку, довідка з роботи (моя і дружини), посвідчення, копії документів брата (громадянина США), покроковий план поїздки з бронюванням готелів і проїздами – взагалі не знадобилися.

на мою думку, причин відмови було кілька.

Перша-родич в США. Маючи родичів і друзів в США, у вас більше шансів залишитися в штатах. Саме так може розцінити наявність знайомих в США консульський офіцер. У нашому випадку у формі DS-160 ми вказали про наявність в США троюрідного брата. Троюрідний брат не є близьким родичем, томуякби ми про це промовчали, консульські офіцери навряд чи б змогли відстежити такі родинні зв’язки. При цьому, якщо Ваші близькі родичі проживають в США, це потрібно відобразити. Якщо консул виявить брехню, шанс надалі відвідати Штати, знизиться до нуля.

Друга причина-недосконала Візова історія. З практики багатьох заявників, шенген (тим більше у нас один Угорський, другий Польський) не особливо котирується при прийнятті рішення консулом. Вагомим аргументом стануть візи таких країн, як Канада, Австралія, Нова Зеландія і Великобританія, а також інші країни мають на увазі далекі перельоти. Непогано було б побувати на островах – Мальдівах, Сейшелах, і таким чином довести свою платоспроможність. Можливо наш спільний дохід (а він вказаний в анкеті)здався консульському офіцеру недостатньо високим для туристів, які хочуть подивитися США. І як пишуть багато форумчани, консул вирішив заощадити наш сімейний бюджет. Вже після співбесіди, проаналізувавши багато відгуки, я зрозумів, що до офіційної заробітної плати потрібно додавати всі наявні додаткові доходи в сім’ї, навіть якщо вони не мають документального підтвердження. Однак завжди потрібно бути готовим довести природу ваших додаткових доходів.

Ще один цікавий момент. Консул запитав, чи літали ми в Європу на літаку? Але ж в самому штампі на шенгенській візі, куди він уважно дивився, вказано шлях перетину кордону-автотранспортом. Чи то це була чергова перевірка на брехню, чи то й справді консул сумнівався.

І, звичайно ж, третя причина-участь у щорічній лотереї Грін Кард. Ми з дружиною протягом п’яти років подаємо заявки. Природно, таке питання в анкеті на отримання віз В1/В2 не вказано, та й офіцер не запитав на рахунок наших імміграційних намірів. Але не будемо плекати ілюзії, напевно з цього починається розгляд кожної анкети на отримання туристичної візи консулами, задовго до початку інтерв’ю.

Чи впливає участь у розіграші лотереї Грін Кард на отримання неімміграційної візи?

офіцер побачив у нас потенційних іммігрантів. На жаль, удача, цього разу нам не посміхнулася, але поганий досвід – теж досвід.

Які тепер у нас шанси? При наступній співбесіді консул обов’язково зверне увагу на те, що змінилося в нашому становищі за минулий період часу.

По-перше, в анкеті ми вказували, що поїздка намічається на жовтень 2015 року. Тому в цей період не завадило б злітати в подорож з подібним бюджетом в іншу країну. А так само кілька років ще помандрувати в далекі країни. По-друге, збільшити сімейний дохід або піти на підвищення на посаді. Ще можна обзавестися дитиною. Також, можливо, не варто більше грати в лотерею Грін-Кард.

Якщо ви вирішили звертатися за туристичною візою США, настійно рекомендую ретельно підготуватися перед заповненням форми DS-160. Будь-яка інформація, зазначена вами в анкеті, буде супроводжувати вас при всіх наступних намірах відвідати США, і не сумнівайтеся, консул не упустить можливість запитати вас про це. Будь-яка, навіть найменша необдумана інформація – це причина відмови.

Якщо ви все-таки в чомусь сумніваєтеся, краще почекати з подачею анкети на отримання візи, поліпшити візову історію і т. д.

Бажаємо вам удачі! І від себе хочу додати, що багато відгуки в Інтернеті взяті з особистого досвіду і власних переживань. Ваша ж ситуація абсолютно індивідуальна. Головне все добре обміркувати, перемити всі підводні камені і бути на 100% впевненим у собі. В процесі інтерв’ю ведіть себе природно, відповідайте коротко на поставлені питання і не коментуйте свою відповідь. Консул сам поставить те питання, яке його цікавить. Обов’язково будьте привітними.

Хоча, на мою думку, все, що відбувається на інтерв’ю, це всього лише мала сторона справи, рішення по якій, швидше за все, консул прийняв ще до Вашого прибуття на інтерв’ю. 

всім удачі!