У США почали платити гроші чорношкірим за сегрегацію предків, є привід задуматися і іншим країнам

Пару днів тому з США надійшла інформація про те, що чорношкірі жителі міста Еванстон, розташованого поруч з Чикаго, отримають по $ 25 тис.на поліпшення житлових умов в якості виплати за шкоду предкам за часів расової сегрегації. Щоб її отримати, потрібно лише підтвердити постійне перебування родичів в місті в період з 1919 по 1969 роки.

А тепер стало відомо, що родичі афроамериканця Джорджа Флойда отримають 27 мільйонів доларів в якості відшкодування збитку, після відомого випадку з його затриманням поліцейськими в Міннеаполісі 25 травня 2020 року. Це стало можливим після того, як сім’я подала скаргу на муніципалітет і причетних до інциденту офіцерів поліції.

Після обговорення скарги влада міста Міннеаполіс майже одноголосно проголосували за виплату сім’ї Флойда рекордної суми компенсації.

«Ця мирова угода є найважливішою в історії Сполучених Штатів у справі про основні права, порушеній у зв’язку зі смертю з вини», – пояснили в заяві адвокати сім’ї Флойда.

Джордж Флойд (ілюстрація з відкритих джерел)

Все, що відбувається в Америці раніше можна було б назвати резонансною, але малозначною внутрішньою справою держави. Тільки не сьогодні. Справа в тому, що в США діє система прецедентного права. Поки тільки в судовій практиці, але, схоже, вона може вийти за її рамки.

Якщо при розгляді інших скарг афроамериканців на спроби білих домінувати в суспільстві будуть прийматися рішення на основі прецедентів, то виплати будуть повсюдними.

Це нескладно собі уявити, оскільки чорношкіре населення в США живе, м’яко скажемо, не багато, а значить, скарги обов’язково будуть надходити, причому масово. Але ж є ще й по-справжньому ображені індіанці. Про них-то чого забули. Ось вже якщо вони підключаться.

Пам’ятник американському індіанцю (ілюстрація з відкритих джерел)

Тенденція умиротворення однієї частини суспільства за рахунок іншої в усьому світі набирає силу. Почасти це відбувається через небажання урядів розвинених країн всерйоз займатися національною та міграційною політикою.

Європейський союз, та й деякі країни який в нього не входять, намагаються адаптувати і асимілювати численних мігрантів і біженців. Робиться це не внутрішньополітичними методами, а економічними.

Місцевим бюджетам країн Європейського Союзу виплати соціальних допомог обходяться в десятки мільярдів євро щорічно, і немає тому кінця і краю. Але ж по суті, платять ці гроші платники податків, тобто громадяни цих країн. При цьому мігранти не поспішають займати робочі місця, які треба думати для них знайшлися б. А навіщо, якщо і так добре.

Біженцям подобається Данія, там добре платять (ілюстрація з відкритих джерел)

Зрештою, Європа, зі своєю політикою мультикультуралізму може дуже швидко прийти до того ж, до чого сьогодні робить перші кроки Америка. Тобто, не до об’єднання, а, навпаки, до роз’єднання суспільства, частина якого живе за принципом з «Операції И», озвученому колоритним дармоїдцем Федею – «хто не працює, той їсть».

У фільмі все закінчується за законами високої радянської моралі. Знайшовся чоловік, який провчив ледаря і хулігана. Але США, і, звичайно ж, Європа, це не Радянський союз, і навряд чи вона зважиться кого-небудь «отшлепать хворостиной» щоб поставити на шлях істинний.

Так і що залишається? Платити і платити. Але ж під час їжі приходить апетит. Чи готові інші країни до того, що сьогодні починається в Америці.

Підписуйтесь на канал РОСГОД – Росія. Року. День. Заходьте на інтернет-портал ROSGOD.RU . Буде ще багато важливого і цікавого.