Як Америка навчила весь світ жувати. Історія жуйки.

Спроби людей різних культур і народів перетворити природні матеріали в засіб для освіження дихання і очищення зубів після їжі, були зроблені ще кілька століть тому. Пробували жувати все-бджолиний віск, смоли дерев, каучук, сірку, суміш листя, тютюн, парафін і т. д.

Історія розвитку сучасної жуйки почалася з маленького американського містечка Бангор, розташованого в штаті Мен. У 1848 році американець Джонн Кертіс вирішив виставити на вітрини своєї лавки продукт з хвойної смоли. Кертіс різав смолу на шматочки, загортав в обгортку і продавав за ціною – цент за дві штуки. Перші жуйки називалися – » Біла гора«,» вершки з цукром «і»Лакричник Лулу”. Розвитку жувальної індустрії Кертіса завадила Громадянська війна, а також недоробки самого виробництва. Жуйка мала безліч неїстівних домішок і засихала при тривалому зберіганні.

У 1869 році хвилю «bubble gum» підхопив фотограф з Нью-Йорка Томас Адамс. Протягом двох років він удосконалював виробництво жуйки з каучуку і отримав патент на верстат для випуску жувальної гумки.

Згодом багато американців вносили свої зміни в процес виробництва жувальної гумки, змінювали її форму, смак і колір. Одним з таких винахідників став Джон Колган, який вперше додав ароматизатори і цукор в гумову масу. Але сам патент на даний винахід був викуплений торговцем мила і пекарського порошку – Вільямом Ріглі, який згодом і навчив весь світ жувати. Саме Ріглі є творцем всім відомої Wrigley Company .

Тоді 29-річний Уїллі ще не знав, що саме жувальна гумка принесе йому світову славу. Заповзятливий Ріглі всього лише прикладав жуйку в якості безкоштовного бонусу до товарів, якими торгував. Але незабаром популярність самої жуйки настільки зросла, що пропала необхідність продавати інші товари. Саме Ріглі є творцем всім відомої Wrigley Company.

У ті роки конкуренція у виробництві жуйки була дуже жорсткою. Кілька разів молода компанія містера Ріглі була під загрозою краху, але Вільям володів великим талантом продавця, і часто ризикував. Він рекламував свій товар, як міг – в газетах, в журналах, на плакатах, роздавав безкоштовні зразки і експериментував. Ріглі змінив звичну форму жуйки, розділивши її на тонкіпластини, які залишаються традиційними, і по сей день. Це бренди-Juicy Fruit, Doublemint, Spearmint. Незабаром жувальний бум набрав таких обертів, що платівки видавали всім жителям Нью-Йорка і в’їжджаючим іммігрантам. Так жувальна гумка Вільяма Ріглі стала символом Америки. Незабаром Ріглі відкрив свій перший завод за межами США – в Канаді. А ще пізніше – у Великій Британії та Новій Зеландії.

У 1920-і роки, за часів «сухого закону», м’ятна жуйка Вільяма Ріглі стала знахідкою для любителів спиртного. Після жуйки поліцейському важко було визначити запах алкоголю.

Вільям завжди твердив:”навіть такий маленький продукт, як жувальна гумка, повинен володіти бездоганною якістю”. Але в 1944 році, в умовах війни, вся вироблена в США продукція йшла на забезпечення американських солдатів. Компанія Wrigley не могла дозволити собі виробляти продукцію для солдатів такої ж високої якості, тому длясолдатського пайка спеціально був випущений соціальний бренд-Orbit. Після війни виробництво Orbit було закрито, але з 1976 року, поряд з брендами Hubba Bubba, Freedent, Big Red, Extra, Winterfresh, Surpass, Eclipse, було відновлено. Успіх Orbit привів до поширення і великої популярності цієї жувальної гумки на всій території Європи, а також Середньому Сході.

Вільям Ріглі помер у 1932 році. Його бізнес продовжив син-Філіп К. Ріглі, а пізніше онук – Вільям Ріглі. Зараз правнук Вільям Ріглі молодший продовжує сімейну справу імперії жуйки і є президентом Wrigley Company. В даний час компанія Wrigley’s продає свою продукцію в понад 180 країнах і має 140 виробничих фабрик по всьому світу.

На сьогоднішній день в США налічується більше сотні сортів жувальної гумки. Сучасна жуйка складається переважно з синтетичного полімеру, з додаванням компонентів, одержуваних з соку дерева Саподілла або з живиці хвойних дерев. Щорічно американці витрачають на жуйку понад 2 млрд.доларів.

Безсумнівно, продукт жуйки приносить шкоду покриттям вулиць. Не дарма навіть виділено окремий термін “gumfitti”, який означає – Забруднення стін і тротуарів жувальною гумкою. Наприклад, на центральному вокзалі Нью-Йорка щорічно збирають кілька кілограм використаної жуйки.

але жуйка, все одно залишається одним із затребуваних брендів у всьому світі. У Каліфорнії навіть відвели стіну для ліплення жувальної гумки. Тепер ця стіна вважається місцевою визначною пам’яткою.