Які санкції після початку війни в Афганістані ввели проти СРСР

Провідні капіталістичні країни рідко упускали випадок застосувати до СРСР санкції в галузі економіки, політики і культури – був би привід. Так, у відповідь на введення радянських військ в Афганістан США і Європа зробили все, щоб завдати шкоди радянській державі і ізолювати його від світової спільноти.

Світова реакція на події в Афганістані

12 грудня 1979 силами обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані була здійснена операція «Шторм-333»: місце Аміна, який не виправдав надій, посаду керівника держави зайняв Бабрак Кармаль. Радянські війська увійшли до Афганістану.
Першим відреагував президент США Джеймс Картер. 29 грудня він направив л.і. Брежнєву послання, в якому засудив військове втручання СРСР у внутрішні справи Афганістану і пригрозив негативними наслідками.

Л.і. Брежнєв пояснив, що має місце лише сприяння у відображенні зовнішньої агресії, а ОКСВ піде з країни, як тільки зникнуть причини, «викликали прохання Афганістану до Радянського Союзу».

Не минуло й місяця, як дії СРСР в Кабулі були засуджені Радбезом ООН, а 14 січня 1980 року на надзвичайній сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція з вимогою вивести війська з Афганістану. Резолюцію підтримали 104 країни, проти голосували 18 і стільки ж утрималися.

Найбільш завзятими противниками СРСР в афганському питанні були американці, самі зазнали поразки в Ірані. Картер назвав вторгнення Радянської Армії в Афганістан ” найбільшою загрозою світу після закінчення Другої світової війни».

Не залишилися осторонь і країни мусульманського світу. 25-28 січня 1980 року на надзвичайній зустрічі організації «Ісламська конференція» (ОВК) в Ісламабаді з ініціативи Пакистану і Саудівської Аравії учасники ОВК засудили «радянську військову агресію проти афганського народу». Пізніше, восени 1981 р., президент Єгипту а. Садат зробив публічну заяву про намір надати допомогу збройній афганській опозиції. Сформований на гроші Саудівської Аравії Арабський експедиційний корпус вів партизанську війну на афганській території.

На знак протесту введення радянських військ в Афганістан дипломатичними представниками 15 країн бойкотувався парад на першому місці 1980 року в Москві.

Не чекаючи резолюції ООН, 4 січня 1980 року Дж. Картер виступив з промовою, яка транслювалася по телебаченню. Він позначив наступні заходи у відповідь на радянське вторгнення в Афганістан:

1. відкласти розгляд Договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСВ-2);
2. відкласти економічний і культурний обмін;
3. обмежити торгівлю з Радянським Союзом, скоротити або перекрити поставку в СРСР найбільш важливих для нього товарів;
4. скоротити привілеї СРСР У РИБАЛЬСТВІ у водах США;
5. відмовити у продажу Радянському Союзу 17 млн. тонн зерна;
6. обмежити для СРСР кредитування в США і країнах-союзниках.

також під заборону потрапили ліцензії на продаж в СРСР високих технологій.

Американські санкції проти СРСР повністю підтримала тільки Великобританія. Держави Західної Європи дотримувалися своєї політики і були згодні тільки на ембарго зерна.

Частина обмежень завдала економіці Радянського Союзу істотної шкоди. Так, приблизно на 75 тис. тонн знизився річний улов у рибній промисловості. Істотним ударом стала заборона на передачу високих технологій, з яких черпалися ідеї для оборонного виробництва. Значно впав обсяг імпорту-експорту з США, який в 1979 році досягав 540 млн.доларів.

На знак протесту проти подій в Афганістані Національна академія наук США оголосила про припинення контактів з Академією наук СРСР. Правда, протест академіків тривав всього півроку, але прохолодні відносини між вченими двох країн встановилися надовго.

як американський президент сам себе покарав

А ось з ембарго зерна у Картера сталося фіаско. Ті 17 млн. тонн пшениці, які США відмовилися продавати СРСР, були доповненням до основних поставок. Джиммі Картер пообіцяв Міністерству сільського господарства США, яке покладало великі надії на кошти від продажу зерна, що призначена для поставки в СРСР пшениця буде викуплена у американських фермерів. Надлишки зерна будуть відправлені в бідні країни або підуть на біопаливо.

Однак публікації американських дослідників свідчать, що Зернове ембарго не досягло своєї мети. Радянський Союз придбав зерно в Аргентині, Австралії, Іспанії та Канаді, які займали не настільки жорстку позицію, як США. Так, Канада скасувала власне раніше введене ембарго, Австралія поставила зерна як за попередні чотири роки.

У свою чергу, в березні 1980 року в Комітеті Сенату у справах банків провідні американські бізнесмени відзначили, що «подібними діями наділи на своїх фермерів і експортерів зерна щось на зразок гамівної сорочки». Ними було визнано, що обмежувальні заходи завдають шкоди, в першу чергу, інтересам США.

У підсумку, виконуючи обіцянку Дж. Картера, американський уряд витратив понад 2 млрд. доларів, щоб викупити у фермерів відкладене для СРСР зерно. Ембарго на поставку зерна протрималося трохи більше року, і стало першим, що скасував наступний президент США Рональд Рейган.

Бойкот Московської Олімпіади

“Радянський Союз повинен усвідомити, що продовження агресивних дій поставить під питання участь спортсменів, які хотіли б приїхати на Олімпійські ігри», – сказав Дж. Картер у своїй знаменитій промові 4 січня. Бойкот Олімпійських ігор в Москві був затверджений Національним олімпійським комітетом США, який закликав підтримати своїх союзників по холодній війні. До бойкоту приєдналося понад 60 країн (за іншими даними, – 45) з числа запрошених: ФРН, Японія, Канада, Норвегія, Аргентина, Китай та ін.

Спортсмени ряду країн, які не бажали жертвувати заради політики спортивною кар’єрою, виступали під прапорами національних або Міжнародного олімпійського комітету.
У піку московським іграм у Філадельфії (США) 16-17 липня 1980 р.були організовані альтернативні Олімпійські ігри бойкоту (Olympic Boycott Games). Спортсмени, які відмовилися їхати в Радянський Союз, могли випробувати свої сили на цій арені. У філадельфійській олімпіаді взяли участь атлети з 29 бойкотуючих держав.
Аналогічним чином Радянський Союз і країни соцтабору бойкотували Олімпійські ігри влітку 1984 р.в Лос-Анджелесі (США).

в цілому санкції проти СРСР, зроблені у відповідь на введення радянських військ в Афганістан, хоч і заподіяли певної шкоди економіці і авторитету Союзу, але не досягли своїх цілей, а лише продемонстрували, що обмеження у співпраці двох країн – завжди двосічна зброя.