Похідні райони Мордовії – на північ від річки Сивінь

всім Добрий день (ранок/вечір/ніч)!

На каналі довго не було нових статей, якось все не виходило зібратися з думками. Ідея і задумка цієї статті були, але так як формат статті виходить трохи нестандартний, то вийшов черговий довгобуд. Хоча сам матеріал за своїм змістом не складний.

Як вже писав раніше в одній з заміток, вибиратися на природу у мене виходить найчастіше у вихідні. Тому за роки походів і грибних прогулянок сформувався деякий набір районів Мордовії і сусідніх регіонів, куди вибираюся найчастіше. Про один з них буде йти мова в цій статті.

Це ліси північніше річки Сивінь у Старошайговському та Краснослобідському районах Мордовії. Ці місця сподобаються тим, хто любить побродити саме по лісі. Коли не так багато відкритих просторів. Зате трапляються лісові дороги різного ступеня доглянутості і багато ярів. У міру руху на північ доріг стає все менше, а місцевість більш “дикої”. Через 2-3 кілометри від південного узлісся стільникового зв’язку вже немає від слова зовсім. У всіх стільникових операторів.

але для початку трохи скріншотів з яндекс-карт. Для наочності.

північніше річки Сивінь-Старошайговський і Краснослободський райони.північніше річки Сивінь-Старошайговський і Краснослободський райони.північніше річки Сивінь-Старошайговський і Краснослободський райони.північніше річки Сивінь-Старошайговський і Краснослободський райони.

До речі кажучи, тільки зараз звернув увагу, що на яндекс-картах оновилися супутникові знімки на частину цього лісового масиву. Приємно радує, так як карти Гугла хоч і оновлюються частіше, але ось деталізацією похвалитися безумовно не можуть…

Лісовий масив там величезний і йде далі на північ, аж до Нижегородської області. Але так далеко йти поки не доводилося. І за часом не виходить, і місцевість там трохи своєрідна в плані джерел води. Але про це буде мова в міру розвитку каналу і статей про ті місця.

У похідному фотоархіві всі ці місця у мене фігурують як “на північ від річки Сивінь”. Так вони і будуть іменуватися на цьому каналі. Як у статтях, так і в галереях. Місця там дійсно дуже красиві і цікаві. Зараз я приїжджаю туди вже не стільки заради якихось похідних подвигів, а просто погуляти по лісі або по гриби.

Перший мій похід в ці місця відбувся 22 вересня 2017 року. Тоді це була ще “розвідка боєм”. Плани на похід, як воно завжди трапляється, я будував просто грандіозні. Точно вже не пам’ятаю скільки збирався пройти, але точно більше 25 кілометрів. Може навіть під 30 кілометрів. Але то були плани. А вийшло все трохи інакше.

На маршрут виходив від траси, куди дістався з попуткою через Блаблакар. Про неї (попутку) ще буде згадка ближче до кінця статті. Якусь подобу польової дороги там було видно навіть на супутникових картах. Як з’ясувалося, польова дорога на той момент часу була в дуже навіть непоганому стані і благополучно експлуатувалася сільгосптехнікою.

На початку маршруту. На дальньому плані траса М-5, ліворуч будиночок дорожників (на той момент велися ремонтні роботи на цій ділянці).На початку маршруту. На дальньому плані траса М-5, ліворуч будиночок дорожників (на той момент велися ремонтні роботи на цій ділянці).На початку маршруту. На дальньому плані траса М-5, ліворуч будиночок дорожників (на той момент велися ремонтні роботи на цій ділянці).На початку маршруту. На дальньому плані траса М-5, ліворуч будиночок дорожників (на той момент велися ремонтні роботи на цій ділянці).На початку маршруту. На дальньому плані траса М-5, ліворуч будиночок дорожників (на той момент велися ремонтні роботи на цій ділянці).

Окремим питанням був міст через річку Сивінь. Я не знав, є він там чи ні. Просто було припущення, що якщо є сліди по обидва боки річки, то значить і якась подоба містка бути повинно. Припущення виявилося вірним.

Один з вигинів річки Сивінь. До передбачуваного містка залишилося менше хвилини шляху.Один з вигинів річки Сивінь. До передбачуваного містка залишилося менше хвилини шляху.Один з вигинів річки Сивінь. До передбачуваного містка залишилося менше хвилини шляху.Один з вигинів річки Сивінь. До передбачуваного містка залишилося менше хвилини шляху.

Містком виявилося саморобне нагромадження колод, якось скріплене між собою. Зараз це місце вже напевно виглядає інакше, так як місток щовесни змиває паводковими водами. На одній з фотографій вище, на Далекому плані, видно “залишки” торішніх містків, яких знесло водою і зібрало разом.

Річка Сивінь в звичайному своєму стані обміліла і в багатьох місцях її можна перейти просто знявши взуття і закатавши штанини. Хіба що береги місцями досить круті, та й змії (гадюка) там зустрічаються. Тому краще бути обережніше. Про змій я дізнався від місцевих жителів. З ними я зіткнувся вже коли повертався тим же шляхом назад.

Після переходу через Сивінь я пройшов трохи на північ і пішов уздовж узлісся на захід по одній з польових доріг. У планах було вийти на лінію ярів уздовж річки Пишляйка (так вона “гордо” іменується на яндекс-картах). За фактом це просто широкий і місцями глибокий лісовий струмок. Плюс ще й бобри там чимало постаралися, перетворивши деякі його ділянки в досить повноводні загати.

польові дороги північніше річки Сивінь.польові дороги північніше річки Сивінь.Польові дороги північніше річки Сивінь.польові дороги північніше річки Сивінь.

Річка Пишляйка(або все ж струмочок ?) повністю виправдала всі очікування. Цілком собі типова для Мордовії картина. На той момент часу там навіть був цілком собі непоганий “місток”. В останні роки його вже немає, залишилися тільки колоди, яких розкидало вниз за течією.

місток через річку Пишляйка (осінь 2017го року).Місток через річку Пишляйка (осінь 2017го року).

Потім йшла дорога через красивий сосновий ліс до Бахметьєвського кордону (назва взята з яндекс-карт). Дорога дуже красива, але в той день всю фоторадость зіпсувала хмарна погода. В інших статтях або галереях на каналі обов’язково викладу красиві фотографії тих місць з інших походів. Там фотографії вийшли набагато цікавіше. Поки що, щоб не порушувати черговість обробки похідного матеріалу, обмежуся фотографіями з цього походу.

Лісова дорога від річки Пишляйка до Бахметьєвського кордону.Лісова дорога від річки Пишляйка до Бахметьєвського кордону.Лісова дорога від річки Пишляйка до Бахметьєвського кордону.

Сам кордон нічим примітним не запам’ятався. Тоді це був просто “трикутник” на перетині трьох лісових доріг. Так, розчищений від трави і сміття. Не думаю, що зараз там щось змінилося в цьому плані. На той момент часу там велися якісь Лісозаготівельні роботи. Але ніяких будиночків або чогось запам’ятовується.

Бахметьевский кордон (Старошайговский район).Бахметьевский кордон (Старошайговский район).

А тепер важливе зауваження. В останні рік-два на яндекс-картах стали з’являтися не тільки міські об’єкти, а й різні природні пам’ятки та інше в такому дусі. В тому числі і джерела. Тепер, у міру можливостей, я намагаюся прокладати свої маршрути уздовж зазначених на картах джерел. Елементарно заради знання, де може бути вода, а де ні. Іноді буває корисним при плануванні маршрутів.

На Бахметьєвському кордоні джерело є і він діючий. Називається джерело холодний. Під час цього походу я про його існування не знав. Але влітку 2020го року, під час чергового походу в ті місця, спеціально перевірив. Не буду стверджувати напевно, але є підстави вважати, що джерело діючий не тільки навесні, але і влітку теж.

А потім я вийшов на “лісову” частину річки Пишляйка. Уздовж неї і планувалося пройти як мінімум три кілометри, після чого піти на північ. Але плани планами, а сувора реальність це дещо інше. Більш близьке в дійсності. Для початку трохи фотографій лісової частини річки Пишляйка.

Річка Пишляйка (Старошайгівський район).Річка Пишляйка (Старошайговський район).Річка Пишляйка (Старошайгівський район).Річка Пишляйка (Старошайгівський район).Річка Пишляйка (Старошайгівський район).

Ось тут і з’ясувалося, що Яр Яру ворожнечу. Так як швидкість руху впала до катастрофічно низькою.

По-перше, сам Яр не зовсім проходимо в плані “твердості” грунту. Явно заболочений ділянку там тільки один був на той момент часу, та й то невеликий. Але в багатьох місцях йти дуже складно банально тому, що нога провалюється в чорну рідину. І провалюється досить глибоко. Сантиметрів на 15-20 як мінімум. Ось і виходить, візуально начебто все непогано-звичайна земля під ногами, а за фактом вельми і вельми ріденько. А пересуваючись з однієї колоди на іншу особливо не розженешся.

По-друге, це підлісок уздовж берега. Кропива, ще якась трава, багато повалених дерев (знову ж таки, спасибі бобрам). Загалом, початковий план йти вздовж води вгору за течією накрився великим мідним тазиком. Довелося йти правіше і йти вздовж схилу Яру. Прикро, прикро, але сувора реальність штука така.

ліс вздовж яру, де протікає річка Пишляйка.ліс вздовж яру, де протікає річка Пишляйка.Ліс вздовж яру, де протікає річка Пишляйка.ліс вздовж яру, де протікає річка Пишляйка.

Вже тоді я розумів, що початковий план пройти настільки далеко на північ потрібно згортати і діяти по ситуації. Запас їжі/води був тільки на один день. Спальника, Казанка та іншого спорядження на два дні шляху з собою теж не було. Загалом, ночівля в лісі при таких вихідних даних була б хоч і не смертельною, але явно вже не радісною.

Але найбільшу лепту у всю картину внесли гриби. По дорозі мені попалося спочатку одне дерево з пеньковими опеньками, а потім їх стало набагато більше. І це м’яко сказано. На виворочених з коренем із землі деревах там цілі колонії опеньків росли. Як воно часто буває в таких випадках, було вже не до фотографій. Працювали руки, методично нарізаючи грибочки в пакет.

Точні координати того місця приводити тут не буду, так як не маю звички “ділитися” всіма своїми грибними місцями. Але факт залишається фактом, практично на одному місці мені вдалося набрати повний пакет опеньків.

Пенькові опеньки.Пенькові опеньки. Пенькові опеньки.

Далі вирішив особливо не експериментувати і пішов по компасу на південь, трохи відхиляючись в східному напрямку (щоб трохи піти від яру в бік відносно рівній місцевості). І, о диво, виходжу на шикарну лісову дорогу. І йде вона якраз приблизно на південь. Поки йшов кілька разів звірявся з компасом на всякий пожежний. Навіть з урахуванням невеликих відхилень в східному і західному напрямках вийшло набагато швидше, ніж якби я йшов напролом через ліс.

лісова дорога (Старошайгівський район).Лісова дорога (Старошайговський район).лісова дорога (Старошайгівський район).

У підсумку вийшов на південну галявину. У те місце, повз якого проходив на початку дня. До виходу на трасу буквально годину шляху.

На привалі. Seed M2 (фірма Сплав) і опеньки ))).

Здзвонився з водієм попутки і знову везіння, на зворотному шляху у нього є одне місце. Домовилися про час, коли мені вийти на трасу, і можна скоротати залишок часу в невеликій розвідці польових доріг. Пройшов приблизно з кілометр у східному напрямку, на щось більше вже часу не залишилося, і повернувся назад до містка через річку Сивінь.

ось такий ось вийшов день.

У плані похідних планів можна сказати, що вийшло як в приказці про перший млинець. Пройшов найбільше тільки третину від задуманого.

У плані”душевного " результату вийшло просто відмінно . Всі відхилення від початкової нитки маршруту об’єктивні (головою треба думати, перш ніж будувати настільки масштабні задумки на новій для себе місцевості). Побачив багато цікавого. Залишив багато заміток для себе на наступні походи. Лісова дорога, по якій я виходив з лісу, потім у багатьох моїх походах в ці місця буде фігурувати. Та й Пенькові опеньки в таких кількостях мені давно не траплялися.

– – – – – – – – – – – – – – –

архів з усіма фотографіями цього походу – завантажити з яндекс-диска.

Всі фотографії урізані до дозволу 1500х1000. Початковий формат-24 Мп, але яндекс-диск в економ-версії не гумовий і навіть не стеккерный. Тому доводиться економити місце.

– – – – – – – – – – – – – –

всім спасибі за увагу!

на цьому поки що все. Якщо сподобався матеріал, читайте інші статті, Підписуйтесь і ставте палець вгору! Попереду ще багато цікавого!